Бошки Шишки MAZAR Бошки Шишки план Назрань

В общем, как-то тусил я со своими хомяками, и вспомнил одну свою темку, что уже заебала своими стандартными закладками. Решил я, что пора попробовать что-то новенькое и ощутить эйфорию, которую так часто слышал от своих брошек. Ну, и пошел я к одному своему знакомому, знаешь такого чела, что разбирается в гидропоне и имеет связи в этом деле. Спросил я у него, где купить крутые шишки марихуаны, а то уже зависал и хотелось войсить себе в стимульной обстановке. Он мне дал номер одного типа, что может помочь.

Иду я так, позвонил этому чуваку, он говорит встретиться на определенной улице. Встретились таки, он показал мне образцы - качество, думаешь, ого, это то что надо! Цена была приличная, но я понял, что стоит своих денег. В итоге закупился я одной кучей шишек и был готов к приключениям.

Через пару дней я уже сидел в самолете, летел в Дубай, дом моих мечтаний. Я себе думал, что там будет круто, красивые чиксы, пляжи, аж стал теребиться от нетерпения. Прилетел, вышел из аэропорта и ощутил, как эйфория меня обволакивает. Сразу пошел искать местных дилеров, ведь я не собирался скучать в таком крутом месте.

Мне повезло, встретил я одного типа, который был связан с героином и морфием. Я конечно же отказался, не хотел связываться с такими сильными штуками. Но он помог мне достать хороший батончик марихуаны и даже в том месте, где я остановился, был эдакий дурдом.

Ну конечно, такой активности сразу же привлекло внимание полиции, а еще насмотревшись фильмов, они решили, что мы все точно преступники. И тут началась квестовая жизнь. Я с хомяками прыгали по крышам от облавы, пытались зависнуть в подземельях, где было темно и жутко, а служба безопасности нас так и не поймала!

Надеюсь, что тебе понравился мой рассказ, братишка! Бум дальше наряжать своего гопотура и разгонять эту закладку марихуаны, кода! Туса будет еще эпичнее, то я тебе точно говорю, пацан!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...